Прогресивний капіталізм базується на новому соціальному контракті між виборцями та обранцями, між робітниками та корпораціями, між багатими та бідними, а також між тими, хто має роботу, та тими, хто не працює або є недієздатним.

Прогресивний капіталізм не є антиринковим. Він показує широкий консенсус. Будь-яка успішна економіка потребує поєднання ринків, уряду, громадянського суспільства та всіх інших інституційних організацій.

Прогресивний капіталізм прагне до того, щоб всі або більшість людей ставали багатшими. Для прикладу прихильники прогресивного капіталізму виділяють чотири основи для Урядів країн:
(1) правила економічної гри мусять бути більш справедливими, щоб гра не була спрямована проти працівників, а головне, щоб великі компанії не використовували наявні технології та вплив для посилення своєї ринкової влади;
(2) право інтелектуальної власності мусить формуватись таким чином, щоб плоди винаходів і відкриттів, в основі більшості яких лежать фундаментальні дослідження, поширювалися більш широко;
(3) встановлення прогресивного оподаткування та впровадження ефективної політики в сфері державних витрат;
(4) визнання необхідності участі Уряду в процесі збільшення частки економіки послуг у ВВП.

Застосування цих підходів, на думку представників прогресивного капіталізму, мусить пом’якшити конфлікти в суспільстві та поступово перетворити «капіталізм епохи вільної конкуренції» у товариство з більш соціальною економікою, заснованої на приватній власності і регульованих ринкових відносинах.